Вибір і зростання. Вичитування наукової літератури і позаду не одна експедиція.. Іноді видається все надто тривожним та складним, часто бурхливим і несподіваним. Як карамельки, що збирають дитинство у порядні спогади. Зимою настали зміни які  об’єктивно зміцнювали простір. Безмеж вдячний тим хто був поряд. Слова записаних книг пінна традиція кочує ( Read more... )

 
Здобув диплом.

Останні дні легального статусу стін цього університету для мене. У мантії, заплідненій нетутешньою весною, вздовж простягнуті періоди понури, неактуальної ненависті. Натомість інколи приходжу ранковими годинами пити каву, порядковість потоків породжених плачем

Змінив роботу. Досліджую ( Read more... )

Сумнів став моїм гріхом, прийнявши сповідь страху.
 

Кожна згадка розпиування кущів страху про наповнення мов кометними сходинками форми поздовжніх штор заводить у межі протиріччя висновків та слів, невже назавжди? Хочу порозуміти шляхи узгодливих переконань розплавивши монологи нерівності серед будівель сучасности. Бути у тисячі разів ближчими.
 

Я не проти електричних казок на підошві бажань бежевих сутінок боязливих гусениць, але зрозумій мене правдиво, безпечно ми ще не вміємо тримати дистанцію поруч....
 

     А що таке місто?? Штучні зморшки кам’яних мозолів на тілі планети? Шляхетні лабіринти наповненні рухом свідомості і таємною темницею хмарних ілюзій та декоративного пошуку? Що дарує затишок посеред каміння і пшона бетону?? Згода обговорювати пил ліхтарів із вікон багатоповерхівки та строкаті камізелі балконних силуетів , що грибами гриму ( Read more... )

     У синій книзі схований зміст міст мови. Я змішаю шаль барв і здолаю бар’єр кар’єру туманної манки незнання. Зникне страх стереотипу метеоритів відчуження, у моїй галактиці. І він гіркотою сьомої миті змушений здобути забуття і розтати у інії планет, залишаючись лиш у спогадах дальніх людей, що на відстані миру позбавленні відчуття мого привату ( Read more... )

     Момент, коли ніч встигає обійняти силует мого міста, а у його дверях ще не спалахнув помаранчевий фуршет, я вважаю самобутнім і вартим уваги... Адже тоді ми отримуємо шанс розгледіти ієрогліфи стурбованих нічними птахами хмар, чай чистого неба і лінії істинної свободи, окреслені природою ( Read more... )

І одного прихильного дня,
між зубами та язиком,
посеред коридору наповненого плазмою сміття,
Пройде вона.....
леткими електричними духами п’ятиколірних котів
розтане у кришталі сухожиль гранітних айсбергів
студеної нудоти......
Ріки схоплять в обійми комети,
Букети гарячих хвостів
проникнуть у глибини.......
чорного світанку!!!!
 

     Довгий час гуляючи пшеничним задзеркаллям вільного світу, без мети та миттєвих обов’язків, розумію, що хаос життя нагадує шкварчання медузи під розпачливим полудневим сонцем завад.
    Рух границь показує небезпечний протяг умовностей. Прояв вчорашнього у наступному насуплює брови близьких. Досить.
    Настав час боротьби.